Останній рік багато чого змінив у нашому житті, у нашій свідомості... Сказати, що відбулося очищення, поки що, на жаль, не можна... Це складний, довготривалий процес... Але він розпочався... Розпочався у листопаді 2013 року... З того моменту пройшло більше року, але біль від тих подій не вщухає...
Сьогодні вся Україна в траурі, Україна плаче, вшановуючи пам'ять своїх Героїв.
Ранок у нас в училищі розпочався з уроку пам'яті. Усі учні та працівники зібралися в актовому залі, щоб згадати ті страшні події, що відбулися на вулиці Інститутській у Києві, щоб вшанувати пам'ять загиблих хвилиною мовчання.
Захід, підготовлений Пересипкіною Оленою Валентинівною, не залишив нікого байдужим. Сльози наверталися на очі, а до горла підступав ком, який заважав дихати... Дякувати Богові, ніхто з нашої місцевості не знайшов останній прихисток там, на Майдані, але кожен з нас протягом місяців щодня слідкував за тими подіями, у кожного боліла душа за тих, хто стояв там замість нас, задля нашого майбутнього... Іншого майбутнього...
У кожного з нас виринала думка, чому пішов брат на брата, чому озброєні люди убивали беззахисних, беззбройних...
... На екрані - портрети Героїв Небесної Сотні... На них - люди, різні за віком, соціальним положенням, професією, уподобаннями... Але всіх їх зібрало на Майдані бажання змінити нашу країну.
Вони стояли там за кожного з нас...
Вони загинули за кожного з нас...
Але ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ! Іх просто немає поряд з нами... Вони є в нашій пам'яті!
Дуже сумно...
ВідповістиВидалити